Частіше за все, роботи, пов"язані з кустарним виготовленням радіоаматорської техніки в непромислових, поодиничних екземплярах не стільки цікаві, скільки монотонні, а часом тяжкі до такого ступеню, що просто приходиться іноді себе заставляти щось робити... Отже, намотка анодного трансформатора - кожний шар вручну намотав, зробив пропитку лаком - точніше звичайне фарбування звичайнісіньким пензликом, дочекався, поки висохне лак, зробив міжшарову ізоляцію з прокладкового паперу (непогано показав себе папір для загортання іжї з "Ашану" - білі листочки формату А4 - для менших за розміром трансформаторів і "Пергамент для випікання" - рулон довжиною 5м та шириною біля 30см. Цупкий, тонкий та непогано всмоктує лак.) І так більше двадцяти разів, на що загалом було витрачено з календарний місяць. Так, занадто великий час для одного пристрою - трансформатора, але це не виробництво... А скільки ми його, того часу витрачаємо даремно, у порожнечу, - а так хоч анодний буде, та й від дурних думок під час роботи над ним менше у голові крутиться
Хочу поділитися де-якими порадами. Обов"язково використовувати на руці, по якій подаеться дріт і робиться його натяжка, має бути одягнута рукавичка, бо навіть через рукавичку умудрявся іноді отримувати потертості шкіри на пальцях. Пальці, які вкладають виточок до виточку, нажаль мають бути без рукавички - бо втрачається чутливість і так акуратно та щільно не намотати (мова йдеться про ручну намотку). Але тут і навантаження набагато менше, ніж на подаючій дрід руці. Витки вкладати щільніше і сильніше робити натяжку дроту - після пропитки (закріплення, фіксації лаком витків) ймовірність їх гуляння у електромагнітному полі мінімальна, що підвищує загальну надійність пристрою. Крім того, коефіцієнт заповнення по міді буде вишим, і саме головне, - не буде такої ситуації, що просто необхідна кількість витків не поміститься у вікні. У високовольтних трансформаторах небажано відводи робити з середини шару обмотки, щоб відвід не лежав поперек шару обмотки, навіть добре заізольований. Краще розрахувати так, щоб кінець шару і був відводом. Така конструкція відводів зменшує геометрічні розміри котушки.
Обов"язково треба звертати увагу на цілісність міжшарової ізоляції - ізоляційного паперу. Де трохи подерлося (особливо дереться на краях на місці розрізів біля щічок), треба підкласти маленьки кусочок лакотканини. Бо напруги там гуляють немаленькі. І шкода буде, якшо у такому місці може виникнути міжвитковий пробій. Такі місця видно на моєму фото.
- От такий пляцок під назвою "День і ніч" получився. Не вистачило дроту, прийшлося доштуковувати іншим - нічого у тому страшного. От тут видно шматочки лакотканини на місцях подертості паперу...
- 20.jpg (151.38 Кіб) Переглянуто 66007 разів
- І зважив
- 19.jpg (115.61 Кіб) Переглянуто 66007 разів
- І ось вага - символічна така :-)
- 18.jpg (127.79 Кіб) Переглянуто 66007 разів
- Ось такою спеціальною ізоляційною лакотканинною стрічкою робив міжобмоточну ізоляцію. Думаю, що получилося по феншую. Запаси ще з тих часів. І навіть гудрон, чи навіть нафта-сирець ще й досі не засохли. От матеріал!
- 17.jpg (56.88 Кіб) Переглянуто 66007 разів
- Така красава... Полакована
- 12.jpg (157.13 Кіб) Переглянуто 66007 разів
Далі буду остаточно збирати трансформатор.